Сором і безвихідь: у Миколаєві на майже півмільйона людей – лише вісім бескоштовніх вбиралень

Уявіть собі: велике, майже півмільйонне місто… Але варто лише захотіти у туалет на вулиці, як починається справжнє випробування.

У Миколаєві ситуація з громадськими вбиральнями просто критична! На все місто – лише вісім безкоштовних туалетів, які утримує комунальне підприємство. Вісім! Це ж смішно і водночас прикро.

Люди опиняються в скрутному становищі: бігають у пошуках порятунку, соромливо просяться в кафе та магазини. Але їм спокійно можуть відмовити – місцева влада не бачить потреби зобов’язати заклади пускати перехожих. Тож ваша природна потреба легко може перетворитися на привід для конфлікту чи почуття приниження.

Хочете комфорту? Будь ласка – є приватні платні туалети. За 10-15 гривень вам не доведеться благати. Але чи це нормально – платити просто за можливість не страждати?

Розподіл цих рідкісних безкоштовних туалетів теж викликає питання. У Центральному районі, де кипить життя, їх усього дві: в парку Перемоги та у Манганарівському сквері. Решта шість – у Заводському районі. Виходить, перехожий у центрі міста – майже безправний.

Для порівняння: у Києві вже понад десять років діє правило, за яким кафе та ресторани повинні пускати людей до туалетів. Це питання не просто гігієни, а елементарної людяності та комфорту мешканців. Чи не час і Миколаєву перестати соромити своїх громадян і почати думати про їхні зручності?

Ця ситуація – не просто незручність. Це показник того, наскільки міська влада піклується про повсякденний добробут тих, хто в ньому живе, працює та гуляє. Чи повинен цивілізований житель почувати себе жебраком, шукаючи місця, де можна просто умити руки?