Міжнародний день волонтера: подяка плетунням

Міжнародний день волонтера. Ми славимо героїв. Але сьогодні, окрім урочистих промов, я хочу говорити щиро. І говорити про них.

Про невтомних, скромних, напрочуд мужніх плетунь. Невідомих воячок невидимого фронту.

Про тих, хто в ці страшні роки щодня, подолавши страх і втому, їздив у леденіючі, темні, навіжені сиренами центри. Хто відчував на собі цей пронизливий холод не тільки в приміщенні, але й у душі — від усвідомлення, навіщо це все.

Про тих, хто перетворив власний дім на «штаб рятунку». У якому вже немає порядку, зате є життя — у вигляді клубків на кожному стільці, метражів зв’язаної сітки на підлозі та постійного, нав’язливого шелесту гачка. Хто жертвує сном, спокоєм, комфортом, забуваючи, коли останній раз просто читала книжку або дивилася кіно.

Вони плетуть на дотик. В буквальному сенсі. Їхні руки, вкриті мозолями від гачків, творять найважливіше — плетену броню, кольчугу XXI століття. Кожна комірка їхньої сітки — це дихання, рух, шанс для того, хто там, на передовій.

Від цих жінок, їхнього терпіння, їхньої любові, справді залежать життя. Вони не виходять у світлиці, їх рідко показують по телебаченню. Їхній фронт — це тиша квартири або гомін центру, ритм гачка і віра в те, що їхня праця недарма.

Сьогодні — не лише подяка. Сьогодні — низький уклін і величезна, глибока повага.

Дорогі наші плетуні, ви — наш справжній тил, наш щит з ниток і волі. Ми бажаємо вам, перш за все, сили духу, якої вам не займати. Міцного здоров’я рук, які творять дива. Внутрішнього тепла, що розжене будь-який холод. І мирного неба над головою — швидше, ніж це здається можливим.

Дякуємо. Віримо в вас. Обнімаємо міцно.

Ви — невтомні. Ви — незламні. Ви — невидимі воїни, що обплітають нашу країну нитками порятунку. Ваша скромність гучніша за будь-які нагороди. Тримайтеся. Ви — неймовірні.