Єдиний у світі: миколаївський пауерліфтер із тяжкою формою ДЦП встановив світовий рекорд (ВІДЕО)

Опубліковано: 27 Листопада, 13:26

34

Це — не просто новина, це історія, що розбиває серце і водночас наповнює його гордістю до болю, історія, яка кричить про силу духу, коли все навколо намагається цей дух зламати.

Уявіть собі Дмитра Половича. Хлопець з важкою формою ДЦП, за чиїми кроками стежить вся медицина, прогнози якої часто бувають жорстокими. Але він не просто живе. Він підкорює світ. Світовий рекорд у своєї вазі на Чемпіонаті Світу, а потім — знову, на Чемпіонаті Європи! Ваги в 90, 100, 105 кг підкоряються йому. Він — єдиний на цілій планеті з такою діагнозом, хто може випрямитись повністю саме в становій тязі. Лікарі розводять руками — це диво. А для Дмитра це — щоденна робота, яка руйнує стереотипи, – розповіла його тренер, абсолютна чемпіонка світу з паверліфтингу 2008, 2010 і 2012 років, володарка 14 рекордів та волонтерка Ганна Куркуріна.

А тепер уявіть контекст, від якого стискається горло. Його батько воює на Донбасі. Дмитро сам три довгі місяці провів під обстрілами у мікрорайоні Соляні в Миколаєві, кожну секунду балансуючи на межі життя. Евакуація в Молдову… але він вирішив повернутися. Повернутися в обстрілювану Україну, тому що це — його домівка. Це — його фронт, де він б’є світові рекорди, щоб показати: українці — непереможні.

Це не просто спорт. Це — акт нескореності. Коли звучать сирени, а він піднімає штангу, це нагадування всьому світу, що наша сила — не в руйнуванні, а в зціленні та піднесенні.

І саме тому його мрія — не про нові рекорди для себе. Його мрія — створити центр лікування та реабілітації для дітей з ДЦП. Уявіть собі цей центр в Україні! Це буде не просто клініка. Це буде світовий феномен, де досвід Дмитра, його методика, його віра стануть тим чудом, яким він ділитиметься з іншими дітьми. Це буде наш, український, внесок у світову медицину, пронизаний мужністю і непереможністю.

Дмитро Полович — це живий доказ того, що обставини безсилі перед людською волею. Його історія — це не емоційне забарвлення, це — гімн. Гімн силі, яка піднімає не лише сто кілограмові штанги, але й піднімає з колін цілу націю.